МОРИНЦІ. КУЛЬТУРА І СЕЛО.

 

В Моринцях все буде по-європейськи




В Моринцях все буде по-європейськи.

Зазвичай коли мова йде про розвиток села, то, найчастіше, культурна складова лишається поза контекстом. Хоча саме вона є показником благополуччя та рівня життя. Скажете, змушеним виживати — не до мистецтва та культурного дозвілля. А от жителі Моринців так не вважають, бо здавна живуть творчістю.

Прокидається ж вона, підживлена природою, Богом і генетичною пам’яттю. Варто лишень уважніше придивитися і розгледіти: є чимало творчо мислячих людей, ідейників, яким безгрошів’я і соціальні негаразди – не перепона у формуванні нового села на культурно-мистецькій основі. Більшість моринчан впевнені: в них все буде по-європейськи. Бо є люди, що закручують довкола себе світ. Сміливо до цієї категорії творчо мислячих можна назвати сім*ю митців Зоркіних Віктора та Лілію і фундаторку зеленого туризму Віру Чепурну,… і засновницю соціальної служби на селі Тетяну Назарову.

 


Отож, побувавши нещодавно в цій найблагодатнішій місцині, ми переконалися у тому, що тут не лише продукуються, а й втілюються в життя ідеї у створенні села майбутнього. Вивіска біля сільського будинку культури під назвою «Мобільна соціальна служба» зацікавила чи не найбільше і спрямувала до знайомства з жінкою, котра у селі Кобзаря, як виявилось,  мешкає віднедавна, але встигла за якихось півроку створити найнеобхідніше для блага людей, чого так чекали моринчани протягом багатьох років.

 


У шістнадцять Тетяна виїхала з села, прагнучи розкішного міського життя., Здобувала освіту, проживала і працювала в столиці. Та через багато років доля повернула її додому. Жінка змушена була зупинитися і допомогти найдорожчій людині - мамі. Їй необхідний зараз догляд і підтримка. Разом з тим Тетяна не спинилася в роботі і знайшла себе на цій благодатній землі, де не можливо, як каже вона, не творити і не працювати. Спочатку влаштувалася екскурсоводом до музею Тараса Шевченка. За власним розробленим туристичним маршрутом і понині проводжує екскурсії приїжджим із багатьох куточків України. А ще її якось осяяла думка: а чому б не допомагати літнім хворим людям, які не можуть себе обійти: прибрати хату, побілити, занести води, доставити ліки чи хліба з магазину. На селі ж не так і багато соціальних працівників, які фізично не в змозі охопити усіх одиноких і престарілих.

- Моя родичка і сусідка, якій 90 років, стала першою моєю підопічною, - мовить Тетяна Миколаївна. -  Ось і з цього, власне, все й розпочалося. Окрім допомоги на дому, виникла ідея відкрити ще й перукарню та розширити сферу послуг. До речі, всі ідеї мені підказують самі люди. Зрозуміло, що одній мені було не справитися. Але знайшлися однодумці. Це добрі друзі, які готові працювати на благо села, – Вадим Ковбасенко, Сергій Костяний, Олександр Компанієнко. Отак ми згуртувалися в команду. До нас підходять люди, котрі пропонують свою допомогу в ремонті, в господарчих питаннях. Якось підійшла кульпрацівниця і каже: я їжджу на велосипеді і могла б одиноким і немічним бабусям, котрі не виходять з двору, завезти ліки чи продукти з магазину. На одній із сесій сільської ради я вирішила розповісти про свої напрацювання у створенні в селі повноцінної соціальної мобільної служби. Депутати схвально відгукнулися, зокрема виділили частину приміщення за символічну орендну плату для відкриття перукарні.

Жінка три місяці доводила до ладу занедбане, вкрите цвіллю сире приміщення в закапелку сільського клубу. І врешті відкриття салону краси «Ангел» стало святковою подією для усіх жителів села.

- Як приємно було дивитися, коли люди йшли вітати з квітами і напутніми словами. І жінки, і чоловіки щиро висловлювалися про втілені в життя їхні мрії: бути не згірше містян, виглядати гарно, і отримувати перукарські послуги не в райцентрі, аж за 20 кілометрів, а тут, на місці. – каже моя співрозмовниця. – Я впевнилася: праця об'єднує. І допомогти ближньому, сусідові – то найвища користь.

 


Зараз у перукарні доволі затишно і оха йно. Тут роблять стрижки та зачіски і літні жіночки, й статечні чоловіки, і молодь. Ну а працюють тут у задоволення майстри перукарських послуг Наталія Тараненко і Людмила Самотока, які не лише дарують людям красу, а й віддають часточку свого тепла.

Соціальна мобільна служба включає цілу низку послуг для населення: від побутових до організованих спільних із школярами та місцевою владою тематичних свят. Так, 3 грудня не оминуть увагою людей з обмеженими можливостями, а для молоді найближчим часом організують захід до Дня боротьби зі СНІДом.

- На фоні того, що все закривається і від села відвертаються, я вважаю появу такої соціальної служби дуже хорошим кроком назустріч людям, - каже один з ініціаторів створення цієї структури Сергій Костяний. – Широкий спектр надання необхідних послуг селянам - це альтернатива державній службі. І сільська рада не стоятиме осторонь в гарному починанні.

І директор будинку культури Олександр Компанієнко, і господиня «Кобзаревої колиски» Віра Чепурна переконані, що розпочата справа Тетяни Назарової, єдиний поки що приклад у районі, як можна дбати про селян, стане позитивною тенденцією.

- Це дуже потрібна, велика і відповідальна справа, - додає волонтерка і гостя із Закарпаття Олена Бойчук. – Спостерігаючи, з приємністю вражена, що такі ініціативні і енергійні, люди як Тетяна Миколаївна, поволі творять українську громаду. І успіх села, ще раз тому підтвердження, — саме в її людях.



Создан 03 дек 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Яндекс.Метрика Счетчик посетителей онлайн